11 клас

Перелік творів, які ми вивчатимемо 

протягом  ІІ семестру: 

1.Євген Маланюк.

Вірші «Уривок з поеми», 

«Напис на книзі віршів…».

2.Іван Багряний.

Роман «Тигролови».

3.Олександр Довженко.

«Щоденник»,

«Зачарована Десна».

4.Олесь Гончар.

 Новела «Модри Камень».

5.Василь Симоненко.

Поезії: «Задивляюсь у твої зіниці…»,

«Я...», «Ну, скажи, хіба не фантастично…»,

«Ікс плюс ігрек».

6.Дмитро Павличко.

Поезії: «Два кольори»,

«Я стужився, мила, за тобою…».

7.Іван Драч

«Балада про соняшник»

8.Микола Вінграновський.

«Цю жінку я люблю», 

«У синьому небі я висіяв ліс».

9.Григір Тютюнник.

Новела «Три зозулі з поклоном».

10.Ліна Костенко.

Вірші: «Страшні слова, коли вони мовчать»,

 «Хай буде легко. Дотиком пера…»,

«Недумано, негадано…»,

«По сей день Посейдон посідає свій трон…».

Роман у віршах «Маруся Чурай».

11.Василь Стус.

Вірші «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе…»,

«Господи, гніву пречистого…».

12.Історико-культурна ситуація наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.

Поезія: І. Римарук («Обнови»), Ю. Андрухович («Астролог», «Пісня мандрівного спудея»), О. Забужко («Рядок з автобіографії», «Читаючи історію»). О. Ірванець («До французького шансоньє»), С. Жадан («Музика, очерет…», «Смерть моряка»).

Проза, есеїстика: Г. Пагутяк («Потрапити в сад», «Косар»), Ю.Андрухович («ShevchenkoisOK»). В. Діброва («Андріївський узвіз»), Я. Мельник («Далекий простір»).

Перелік творів, які ми вивчатимемо 

протягом  І семестру:

1.Михайль Семенко.

Поезії: «Бажання», «Місто», «Запрошення». 2. Павло Тичина. Поезії: «Арфами, арфами...», «О панно Інно...», «Ви знаєте, як липа шелестить...». 3. Євген Плужник. Поезії: «Вчись у природи творчого спокою...», «Ніч... а човен – як срібний птах!..». 4. Максим Рильський.  Поезії: «Солодкий світ!..», «У теплі дні збирання винограду». 5. Микола Хвильовий . Новела «Я (Романтика)». 6. Юрій Яновський. Роман у новелах «Вершники», роман «Майстер корабля». 7. Валер’ян Підмогильний. Роман «Місто». 8. Остап Вишня. Усмішки «Моя автобіографія», «Письменники», “Сом”. 9. Микола Куліш.Сатирична комедія «Мина Мазайло». 10. Богдан-Ігор Антонич.  Поезії: «Зелена євангелія», «Різдво», «Коляда». 11. Осип Турянський. Поема «Поза межами болю».

Місце розгортання подій у творах

У багатьох творах з української літератури чітко описано місце розгортання подій. Хоча здавалося б це незначна деталь і її можна упустити, але хитрі і підступні укладачі тестів ЗНО не сплять і часто роблять завдання типу “визначити місце розгортання подій у творах”. Для того щоб не “запороти на даних завданнях” пригадаємо де що відбувалося.
«Гайдамаки» — десь на Правобережжі
«Земля» — Буковині
«Лісова пісня» — на Волині
«Наталка Полтавка» – під Полтавою
«Сон» — Україна, Сибір і Петербург
«За мить щастя» – у Рангуні
«Чорна рада» — на хуторі Хмарище, у Києві, Ніжині
«Максим Гримач» – біля Черкас
«Хіба ревуть воли як ясла повні» — у Пісках
«Інтермецо» -біля Кононівки
«Тіні забутих предків» – Гуцульщина
«Подвійне коло» — під Компаніївкою
«Шаланда в морі» – біля Одеси
«Місто» – у Києві
«Кайдашева сім’я» -у Семигорах
«Тигролови» – Сибір
«Мина Мазайло» — у Харкові
«Сом» — на річці Оскіл
«Україна в огні» — у Тополівці
«Маруся Чурай» — у Полтаві, Києві
«Земля» - село Димки неподалік від Чернівців
“Тигролови” — територія Зеленого Клину — місце українських переселенців у Сибірі. 

Цитати про твори ЗНО з української літератури

Досить багато писменників та літературознавців у різні часи відзивалися про ті чи інші твори. В даному матеріал зібрані цитати про твори, що входять до програми ЗНО.  Дані цитати про твори досить часто зустрічаються у тестах і їх бажано знати.

Іван Вишенський «Наближається до кращих взірців барокового стилю» Д. Чижевський
Іван Котляревський
Григорій Квітка-Основ’яненко Т.Шевченко вважав Г. Квітку-Основ’яненка «батьком нової української прози»
Тарас Шевченко 
«Він був сином мужика і став володарем в царстві духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культурі» І. Франко
«Не вмирає душа наша, не вмирає воля»-Т.Шевченко «Кавказ»
Пантелеймон Куліш 
«Один із довершеніших історичних творів в українській літературі»
«Куліш – перворядна зірка в нашому письменстві, великий знавець української мові, а притім добрий знавець язиків і літератур європейських народів» І. Франко
«жодна література світу не має такого правдивого, дотепного, людяного, сонячного, хоч дещо і захмареного тугою за кращим життям твору про селянство»  М.Рильський про першу соціально-побутову повість.
Панас Мирний «Корифей української прози»
Іван Франко «Написав другий заповіт українському народові» Ю.Шевельов про «Гімн»
Ольга Кобилянська  «Гірська львиця»
«Велика українська письменниця, бо час нічого не заподіяв її творам, а тільки утвердив їх в нашому народі» В. Земляк «Пишна троянда в саду української літератури» М. Старицький
Михайло Коцюбинський  «Сонцепоклонник»
«Його проза – це синтез народності і гуманізму, воістину загальнолюдського масштабу інтереси, глибинність естетичного змісту, рівне мислення, вивершеність образів, найяскравіші грані майстерності, завдяки чому твори Коцюбинського – це і духовний образ, і суть буття народу, його жива історія, великі гуманістичні уроки, мрія про будучину» П. Кононенко
«Шукання й шукання, праця і вимогливість, і, нарешті, вміння з безконечного плину образів відібрати найсвіжіший, наймісткіший, наймузикальніший» О. Гончар
Володимир Сосюра «Глибинно-бентежний березень та замріяно прозорий вересень» М. Стельмах
Микола Хвильовий «Основоположник української прози ХХст.»
Остап Вишня «Король українського тиражу»
«Остап Вишня – справжній мисливець і при тому поет полювання» М. Рильський
«Хай живуть зайці!» – життєве кредо
Андрій Малишко «Солов’яне серце України»
Іван Драч «Сонячний поет»
Василь Стус «Цільність і всеохопність… патріотизму» М. Коцюбинська
«Поезія Василя Стуса – наскрізь людська і людяна, вона повна піднесень і падінь, одчаїв і спалахів радості, прокльонів і прощень, криків болю й скреготів зціплених зубів, зіщулень у собі і розкривань безмежності світу» Ю. Тевельов
Є. Маланюк  «Імператор залізних строф»

«Вважають зачинателем нової української літератури», «Наталка Полтавка започаткувала нову українську драматургію, написану живою розмовною мовою, побудовану на засадах народності»

«Любити Шевченка – любити Україну, любити Україну – любити Шевченка» Вересаєв

«Утни батьку, щоб нехотя на весь світ почули, щ діялось в Україні» – слова Т.Шевченка до Основ яненка.

«Кавказ – це огниста інвектива проти темного царства, становища загальнолюдського» І.Франко

Марко Вовчок  «Основоположниця дитячої української прози»

Іван Нечуй-Левицький  «Колосальне всеобіймаюче око всієї Правобережної України» І.Франко

«Арена людських пристрастей» Євген Гуцало про «Кайдашеву сім ю»

Разом з Іваном Біликом писали перший соціально-психологічний роман

«Будинок с багатьма прибудовами і надбудовами зробленими неодночасно…» О.Білецький про композицію «Хіба ревуть воли…»

«Іван та Марічка – українські Ромео ї Джульєта»

Василь Стефаник «Бетховен українського села»

Павло Тичина «Шукання й шукання, праця і вимогливість, і, нарешті, вміння з безконечного плину образів відібрати найсвіжіший, наймісткіший, наймузикальніший» О. Гончар

Володимир Сосюра «Глибинно-бентежний березень та замріяно прозорий вересень» М. Стельмах
Микола Хвильовий «Основоположник української прози ХХст.»
Остап Вишня «Король українського тиражу»
«Остап Вишня – справжній мисливець і при тому поет полювання» М. Рильський
«Хай живуть зайці!» – життєве кредо
Андрій Малишко «Солов’яне серце України»
Іван Драч «Сонячний поет»
Василь Стус «Цільність і всеохопність… патріотизму» М. Коцюбинська
«Поезія Василя Стуса – наскрізь людська і людяна, вона повна піднесень і падінь, одчаїв і спалахів радості, прокльонів і прощень, криків болю й скреготів зціплених зубів, зіщулень у собі і розкривань безмежності світу» Ю. Тевельов
Є. Маланюк  «Імператор залізних строф»

Роди літератури. Жанри творів

Роди літератури. Що це таке. І скільки їх є. Відповіді на ці питання бажано знайти, готуючись до ЗНО з української літератури.  Про це і буде даний матеріал.

За способом зображення життя художні твори діляться на три лі­тературні роди — лірику, епос і драму. Твори кожного літературного роду можуть бути різних жанрів.
У ліричних творах автор передає почуття, переживання, думки, настрої людей, викликані певними життєвими обставинами. Зазвичай вони є віршованими і позбавлені сюжету.
Види лірики: інтимна (особиста), пейзажна, громадянська, патріо­тична, філософська (також виокремлюють політичну й медитативну).
Жанри ліричних творів: ліричний вірш, пісня, елегія, ідилія, гімн, епіграма та ін.
В епічних творах письменник в описово-розповідній формі зобра­жує події, людей і їхні вчинки. Епічні твори здебільшого прозові за фор­мою й обов’язково мають сюжет.
Жанри епічних творів: оповідання, новела, повість, роман, казка та ін.
Твори, що поєднують ознаки лірики й епосу, називають ліро-епічними.
Жанри ліро-епічних творів: байка, поема, балада, дума, історична пісня та ін.
Драматичні твори призначені для постановки на сцені, у них жит­тя й характери показано через діалоги й монологи дійових осіб; ці тво­ри характеризуються єдністю місця, часу й дії. За формою вони бувають як прозові, так і віршовані. За основу сюжету драматичного твору взято конфлікт.
Жанри драматичних творів: власне драма, трагедія, комедія, трагі­комедія, водевіль.
Якщо добре запам’ятати ці роди літератури, то можна буде без особливих зусиль добрати декілька додаткових балів на ЗНО з української літератури.

Літературні угруповання, що діяли в Україні.

Список літературних об’єднань. Угруповання емігрантів

Літературні угруповання кінця ХІХ – поч. ХХ ст.

Покутська трійка – В. Стефаник, Лесь Мартович, М. Черемшина
“Молода муза” (Львів) – Остап Луцький, Петро Германський, Василь Пачовський, Богдан Лепкий, Сидір Твердохліб.

Літературні угруповання 20-х років ХХ ст.

Символістські угруповання: “Біла студія”, “Музагет”, “Гроно”
Футуристські групи: “Фламінго”, “Комкосмос” (перейменована на “Аспанфут”), “Нова генерація”

Угруповання “попутників” (“буржуазних”):

“Ланка”, ВАПЛІТЕ, Неокласики, “Західна Україна”

“Ланка”:1924-1926 рр.Київ
В. Підмогильний, Є. Плужник, Б. Антоненко-Давидович, Т. Осьмачка, Б. Тенета, Г. Косинка
Була реорганізована в МАРС (“Майстерня революційного слова” 1926-1934 рр.).

ВАПЛІТЕ:Вільна академія пролетарської літератури  1926-1928 Харків
Утворена за ініціативою М. Хвильового
Керівники: М. Хвильовий, М. Яловий, О. Досвітній
Представники: М. Бажан, О. Довженко, М. Куліш, В. Сосюра, П. Тичина та інші

Неокласики: Київ “гроно п’ятірне”
М. Зеров, П. Филипович, М. Рильський, М. Драй-Хмара, О. Бургардт

“Пролетарські” угруповання:  “Гарт”, “Плуг”, “Молодняк”, ВУСПП

“Гарт”: 1923-1925 рр.
Керівник – Василь Еллан-Блакитний
Члени: Володимир Сосюра, Павло Тичина, Микола Хвильовий, Олександр Довженко

“Плуг”:Харків Керівник – Сергій Пилипенко
Члени: Наталя Забіла, Дмитро Бедзик, Володимир Гжицький
Головна мета – масовість

“Молодняк”: 1926-1932Члени: С. Воскрекасенко, І. Гончаренко, Я. Гримайло
“Бойовий загон пролетарського фронту”

ВУСПП:  Всеукраїнська спілка пролетарських письменників
Представники: І. Кулик, І. Микитенко, І. Ле, Л. Смілянський та ін.
«пролетарський конструктивний реалізм»
50-х – 70-х років:

Шістдесятники – Д. Павличко, Ліна Костенко, В. Симоненко, І. Драч, М. Вінграновський та ін.
“Київська школа” – В. Голобородько, М. Воробйов, В. Кордун та ін.
“Вісімдесятники” – Ю. Буряк, В. Герасим’юк, О. Забужко, Л. Таран, І. Римарук та ін.

Літературні угруповання 80-90-х років ХХ ст.:

“Нова література” – “Бу-Ба-Бу” – Ю. Андрухович, В. Неборак, О. Ірванець
“Нова дегенерація” – С. Процюк, І. Ципердюк, І. Андрусяк
“Пропала грамота” – Ю. Позаяк, В. Недоступ, С. Либонь
“Західний вітер” - В. Махно, Б. Щавурський, В. Гайда, Г. Безкоровайний
“ЛуГоСад” – І. Лучук, Н. Гончар, Р. Садловський
“500” – М. Розумний та ін.
“Червона фіра” - С. Жадан, Р. Мельників, І. Пилипчук

Література емігрантів ХХ – поч. ХХІ ст.“Празька школа”, МУР, Нью-Йоркська група поетів

“Празька школа”:Прага
О. Ольжич, Ю. Дараган, О. Теліга, Є. Маланюк, Л. Мосендз, О. Лятуринська, Н. Лівицька-Холодна, О. Стефанович та ін.

МУР:Мистецький український рухСтворений у 1945 р.  Німеччина
Є. Маланюк, У. Самчук, І. Багряний, Т. Осьмачка, В. Барка, Ю. Косач та інші.

Нью-Йоркська група:
Нью-Йорк
Б. Бойчук, Б. Рубчак, Ю. Тарнавський, П. Килина, Е. Андієвська, В. Вовк та ін.

Новітній літературний процес в Україні

Формування сучасної української літератури відбувається під впливом важливих подій, що відбуваються в суспільстві.– 1986 р. – аварія на Чорнобильській АЕС.– 1991 р. – здобуття незалежності, початок розбудови нової суверенної держави.– 2004 р. – Помаранчева революція, вибори Президента тощо.
З’являються болючі теми, які дали поштовх для народження нової генерації митців постчорнобильської епохи. Ця хвиля літераторів прагнула «зруйнувати Карфаген української провінційності» (Юрій Шевельов), тобто вивести мистецтво слова за межі політики, ідеологічних й адміністративних втручань у художню творчість, зробити його естетично самодостатнім; подолати комплекс меншовартості, другорядної ролі в історії.
Основні тенденції (характерні риси) сучасного літературного процесу:• Перехід від заідеологізованих схем «соціалістичного реалізму» до пошуку нових естетичних способів моделювання й зображення дійсності. ‘
• Гостра постановка проблем вибору, повноцінного існування нації і свободи індивідуальності.
• Піднесення ролі українського слова в розвитку української нації.
• Мистецтво – поза політикою.
• Звернення до селянської тематики як прояв неповторності української духовності.
• Поява нових форм художнього мислення, форм й структури творчості.
• Повернення заборонених тоталітарним режимом літературно-мистецьких надбань минулих епох як створення нового погляду на історію України (твори Миколи Аркаса, Михайла Грушевського, Дмитра Дорошенка, Дмитра Яворницького; Пантелеймона Куліша, Івана Франка, Лесі Українки, Миколи Хвильового, Володимира Винничен-ка, Валер’яна Підмогильного, Григорія Косинки, Цавла Филиповича, Михайла Драй-Хмари та ін.).
• Знищення штучної «завіси» між розвитком української літератури на «материковій» Україні та в діаспорі. Друк творів письменників-емігрантів (Василя Барки, Уласа Самчука, Івана Багряного, Тодося Осьмачки, Яра Славутича, Євгена Малашока, Олени Теліги, Юрія Клена, Богдайа Бойчука, Юрія Тарнавського, Михайла Ореста та ін). .
• Вихід двох антологій української поезії «Золотий гомін» (1991, 1997), де показа-на багата картина лірики XX ст., художніх систем, уподобань, напрямів.
• Функціонування модерного, неомодерного, заповідально-селянського, постмодерного дискурсів.Характерні ознаки заповідально-селянського дискурсу базування на селянському типі мислення, реалістичній традиції із певними вкрапленнями романтизму та модернізму; уживання символів і понять: нація, традиція, русифікація, державність, національна символіка, земля, праця.
Характерні ознаки постмодерного дискурсу (з’явився у 80 – 90-х роках XX ст.): екзистенція, рефлексія, відкритість, гра, карнавал, художній твір як відверта гра цитатами, ремінісценціями, алюзіями 5 і світового письменства.
• Поява нових угруповань та об’єднань, стильових манер і способів образного втілення світосприймання нової незалежної людини, що призвело до невеликої дискусії між митцями старшого й молодшого поколінь (старші – стоять на позиціях служіння Україні та її культурі, захищають традиційну, реалістичну концепцію мистецтва; молодші – критикують радянських митців, пародіюють класичні твори, сміються із сліпої віри в псевдоідеали, відкидають «шароварництво» в літературі).
Характерні ознаки сучасної поезії– «Переобтяжена цвітінням» (від «самодержавно-генсеківського тоталітаризму до трансформації в поліфонію постісторичної «ери підозри», де розцвітають сто квітів, сперечаються сто шкіл»). Юрій Андрухович у 90-х роках висловив думку, що сучасна українська поезія стає дедалі кращою, «незабаром її читатимуть виключно поети»).– Багатство тематики, стильових і жанрових знахідок.– Поступається прозі за динамізмом саморозгортання інтелектуального сюжету, але виграє в інтенсивності метафоричного орнаменталізму.– «Від пастельного імпресіонізму до барокової поліфонії».– Представлена кількома поколіннями поетів: «шістдесятники» (Ліна Костенко, Іван Драч, Ірина Жиленко, Борис Олійник та ін.); «київська школа» поетів (Віктор Кордун, Василь Голобородько, Микола Воробйов, Василь Рубан та ін.), поети-дисиденти (Ігор Калинець, Тарас Мельничук, Степан Сапеляк та ін.), «вісімдесятники» (Ігор Римарук, Василь Герасим’юк, Іван Малкович, Оксана Забужко, Оксана Пахльовська, Іван Козаченко та ін.), «дев’яностники» (Кость Москалець, Роман Скиба, Павло Вольвач, Сергій Жадан, Іван Андрусяк, Віктор Неборак, Василь Махно та ін.).
Характерні ознаки сучасної прози– Жанрове розмаїття, пошуки нових мотивів, мистецьких ідей.– Відхід від лірико-романтики, патетики, трансформація химерної стильової течії (Олександр Ільченко, Віктор Міняйло, Володимир Яворівський, Євген Гуцало) у прозу постмодерністів.,– Активна творча діяльність прозаїків старшого покоління: звернення до історичної тематики (історичний роман Ю. Му шкетика «На брата брат» (1996), М. Вінгранов-ського «Северин Наливайко», P. Іваничука «Орда» (1992), «Рев оленів нарозвидні» (2000), роман у віршах Ліни Костенко «Берестечко» (1999); дослідження екзистенціальних проблем буття людини (роман-епопея Валерія Шевчука «Стежка в траві. Сага про Житомир» (1994)).– Постмодерне світобачення, у центрі творів – ” маска” автора.Існування двох шкіл прозаїків:1) «Київсько-яситомирська» – перевага екзистенціальних мотивів, герой творів – інтелектуал, рафінований інтелігент (В’ячеслав Медвідь, Євген Пашковський, Олесь Ульяненко, Богдан Жолдак, Любов Пономаренко, Євгенія Кононенко, Оксана Забужко, Володимир Діброва та ін.);
2)«львівсько-франківська» – перевага гри та іронії, карнавалу і травестії, герой -маргінал (міський житель – вихідець із села), сільська людина з комплексом меншо-вартості (Юрій Андрухович, Тарас Прохасько, Юрій Іздрик та ін.).
Характерні риси сучасної драматург– наповнена інтелектуалізмом;– перехід до модерного моделювання дійсності, звільнення від традиційних шаблонів;– поєднання поезії, філософії, моральності, вчинків героїв у драматичному творі;– колажний принцип побудови твору;– поява імен-абстракцій, імен-символів;– перевага камерності;– звернення до проблем сучасної школи.
Представники сучасної драматургії: Василь Босович (п’єса «Ісус – Син Божий»); Ярослав Стельмах («Стережися лева», «Синій автомобіль», «Шкільна драма», «Привіт, синичко»).У 1997 р. вийшла антологія «Близнята ще зустрінуться», де вміщено п’єси митців української діаспори: Леоніда Мосендза, Ігоря Костецького, Богдана Бойчука, Віри Вовк та ін.втора, перегукування з ним. При цьому вислови, запозичені в попередників, переосмислюються і набувають нового висвітлення.

Типи римування

До шкільної програми української літератури входить таки матеріал як типи римування.  Хоча здавалося б даний матеріал може зацікавити тільки поетів та літературознавців, але нам потрібно його вивчити, готуючись до ЗНО. Отже існують такі основні типи римування:

Суміжне (парне) — умовне позначення: АА.
Я не люблю тебе, ненавиджу, беркуте!
За те, що в грудях ти ховаєш серце люте… (І. Франко)

Перехресне: АБАБ.

Я дуже тяжко Вами відболіла.
Це все було, як марення, як сон.
Любов підкралась тихо, як Даліла,
а розум став довірливий Самсон.(Ліна Костенко)

Кільцеве, охоплююче, оповите: АББА.
Вічний революціонер,
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю,
Він живе, він ще не вмер. (І. Франко)

Початкове — римуються перші слова у строфі:

Милий друже!
Скільки років
Ми не бачились з тобою… (І. Муратов)

Таке римування можна розглядати як звукову анафору, воно рідковживане.

Наскрізне, монорима, монорим — вірш, у якому всі рядки пов’язані однією римою: АААА…
Когда будете, дети, студентами,
Не ломайте голов над моментами,
Над Гамлетами, Лирами, Кентами,
Над царями и над президентами,
Не якшайтеся вы с оппонентами,
Поступайте хитро с конкурентами.(О. Апухтін)
Там тополі у полі, на волі…(П. Тичина)

Верлібр (фр. vers libre — вільний вірш) — неримований нерівнонаголошений віршорядок.

Діти одягнені у пташині сорочки
летять на подобах весняного сонця
у простір розгорненої книжки
що сміється білим сміхом сіяча
який сіє у полі себе з руки (В. Голобородько).

Прочитавши уважно даний матеріал, можна без проблем вивчити типи римування і успішно здати ЗНО

ВИЗНАЧАЄМО ВІРШОВІ РОЗМІРИ

Давайте визначимо розмір пісні, відомого всім гурту, Океану Ельзи “Сосни”:

Ти вийшла заміж за весну,
ти вийшла заміж за весну.
Мені лишила осінь
і запах твоїх сосен.

Щоб визначити віршовий розмір:

1. Прочитайте вірш, зверніть увагу на наголошення слів.

Нам потрібні не правильні наголоси, як у словнику, а такі, які відчитуються у вірші.

Так, наприклад, у рядку “і запах твоїх сосен” слово “твоїх” має наголошуватися на другий склад “твоїх”, але для цього вірша краще звучить і співається Вакарчуком “твоїх”.

 Тому не лінуйтеся читати віршик вголос!

 Раджу робити це і на тестуванні – пошепки – щоби краще відчути наголошені і ненаголошені склади.

2. Розставте наголоси у словах.

Ти вийшла заміж за весну,
ти вийшла заміж за весну.
Мені лишила осінь
і запах твоїх сосен.

3. Намалюйте схему, де

_ — це наголошений голосний (на письмі це така рисочка з наголосом над нею, що позначає наголошений склад).

U – це ненаголошений голосний (на письмі це дужечка або рисочка без наголосу).

Позначки записуйте у рядки, як у вірші, причому робіть це акуратно і чітко, щоб позначки були чітко одна під одною. У нашому випадку схема буде така:

U _ U _ U _ U _
U _ U _ U _ U _
U _ U _ U _ U
U _ U _ U _ U

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ, кількість таких позначок у вашій схемі = кількості голосних у вірші.

4) Роздивіться свою схему і ви побачите якусь частинку, що повторюється.

Це – стопа. Вона може складатися з 2 або 3 складів.

Відділіть поперечними лініями стопи у своїй схемі:

U _/ U _/ U _/ U _/
U _ /U _ /U _/U _/
U _ /U _ /U _ /U
U _ /U _/ U _ /U

У “Соснах” повторюється U _.

Такий розмір називається ямб.

А оскільки в рядку він повторюється 4 рази, то це – чотиристопний ямб.

Це ваші чотири кроки до успіху!

Залишається тільки запам’ятати, що як називається.

ВІРШОВІ РОЗМІРИ:

1) Ямб U_

Океан Ельзи – Сосни

Ти вийшла заміж за весну,
ти вийшла заміж за весну.
Мені лишила осінь
і запах твоїх сосен.

U _/ U _/ U _/ U _/
U _ /U _ /U _/U _/
U _ /U _ /U _ /U
U _ /U _/ U _ /U

2) Хорей _ U

Плач Єремії – Вона

Завтра прийде до кімнати твоїх друзів небагато,
Вип’єте – холодного вина.
Хтось принесе білі айстри, скаже хтось: “життя прекрасне”.
Так, життя – прекрасне, а вона…

_ U/ _ U/ _ U/ _ U/ _ U/ _ U/ _ U/ _ U/

_ U/ U U/_ U/ U U/ _

_ U/ _ U/ _ U/ _ U/ _ U/ _ U/ _ U/ _ U/

_ U/ _ U/ _ U/ _ U/ _

3) Дактиль _ U U

Тартак – Наше літо

Сонце пече, річка тече
Влітку на вулиці так гаряче
Сонце пече, річка тече,
Влітку на вулиці так гаряче.

_ U U/ _ _ U/ U _
_ U U/ _ U U/ _ U U/ _
_ U U/ _ _ U/ U _
_ U U/ _ U U/ _ U U/ _

4) Амфібрахій U _ U

Океан Ельзи – Все буде добре

І все буде добре
Для кожного з нас.
І все буде добре,
Настане наш час.

U _ _/ U _ U
U _ U/ U _
U _ _/ U _ U
U _ U/ U _

5) Анапест U U _

Друга ріка – Відчиняй

Відчиняй я стою на порозі
Я вже тут, я вже дома, привіт
Не питай де я був позавчора
Вчора вранці, сьогодні, торік.

U U _/ U U _/ U U _/ U
U U _/ U U _/ U U _
U U _/ U U _/ U U _/ U
_ U _/ U U _/ U U _

Ви помітили, що часто не виходить “чистої” схеми, в одному уривку може бути намішано різних стоп. Ваше завдання – помітити загальну закономірність. Можу вас запевнити, що в тестах ЗНО пропонують не надто заплутані уривки, мабуть, щоб уникнути непорозумінь і апеляцій.:)

І насамкінець, маленька хитрість, як запам’ятати віршові розміри, бо дуже вони вже плутаються в голові. Запам’ятайте самі назви розмірів і те, як самі ці слова наголошуються:

Трискладові:

1) Дактиль – наголос у цьому слові на перший склад, отже і у віршовому розмірі на перший — _ U U.

2) Амфібрахій – наголос у самому слові посередині, отже і у віршовому розміріпосередині — U _ U.

3) Анапест – наголошуємо останній склад у слові, так само останній і у віршовому розмірі — U U _.

Двоскладові — навпаки:

1) Ямб – наголос у слові на перший, але у віршовому розмірі, навпаки, на другий — U _.

2) Хорей – наголос у слові на другий, а у віршовому розмірі, навпаки, перший — _ U.

І закріпимо. Щоб визначати віршовий розмір:

1) запам’ятайте порядок дій:

прочитати вголос — розставити наголоси – намалювати схему – визначити закономірність.

2) запам’ятайте 5 розмірів:

хорей _ U, ямб U _, дактиль _ U U, амфібрахій U _ U, анапест U U _.

Думаю, що тепер вже все стало зрозуміло. Якщо ви ще не знаєте як визначити віршовий розмір, то потренуйтеся. Визначте віршові розміри улюблених українських пісень.  Всім легкого ЗНО)

Твори українських письменників на екранах телебачення

Готуйтеся до ЗНО, дивлячись фільми!

Часу для підготовки до зовнішнього незалежного тестування з української літератури залишилося обмаль. Та що ж робити, якщо ви не встигли прочитати всі твори? Пам’ятайте, що їх в програмі ЗНО багато.

Коли немає часу читати книги, - дивіться фільми. Авжеж, перегляд кіно ні в якому разі не може замінити нам читання, але коли часу зовсім немає, ви таким чином можете зекономити його. До того ж чудова гра акторів робить ваш перегляд не тільки цікавим і насиченим, але й пізнавальним. Отже, давайте розберемося, які з українських творів зі шкільної програми та програми незалежного тестування були екранізовані. Нижче ми приводимо перелік українських творів, які за шкільною програмою вивчаються в 10-11 класах загальноосвітніх шкіл. Ви їх можете легко знайти та завантажити собі.

1. «Мина Мазайло» М.Куліша було знято в 1991 році за ідеєю режисеру фільму Сергія Проскурні.

2. «Тигролови» по мотивам роману І.Багряного вийшов на екран в 1994 році. Режисером став Ростислав Синько. Фільм та книга різняться тим, що у героїв різні імена.

3.«Все перемагає любов» за новелою О.Гончара було знято ще в 1987 році в Київській кіностудії імені О.Довженка.

4. «Лісову пісню» було екранізовано 3 рази: знято 2 фільми та 1 мультфільм. Але сюжет виявився не повним.

5. «Земля» стала однією з найвидатніших фільмів свого часу. А знято його було ще в далекому 1954 році по мотивам твору О.Кобилянської.

6. «Тіні забутих предків» за повістю М.Коцюбинського вийшов на екрани ще в 1964 році та вважається творчістю дисидентів.

7. «Мартин Боруля» було знято за працею І.Карпенка-Карого в 1953 році.

8. «Кайдашева сім’я» була знята режисером Володимиром Городько в 1993 році з однойменної повісті І. Нечуя-Левицького.

Таким чином, українська проза екранізується вже з давніх часів. Вищезгадані фільми стали лауреатами конкурсів на кінофестивалях в Україні та за кордоном. До того ж вони вважаються класикою українського кінематографу.
Буде час – обов’язково передивитесь фільми!